Дев’ятирічний австралієць Джош Ферт їхав у машині з батьками, коли помітив, що з будівлями з обох боків дороги відбувається щось дивне — йому здавалося, що вони стають більшими. Коли він розповів про це своїй матері Соні, її це збентежило. Для неї будівлі виглядали так само, як завжди.

Об этом сообщает База компромата

І це була не поодинока ситуація. Одного разу, повернувшись зі школи, Джош розповів матері, що бачив, як обличчя вчителів стали більшими, непропорційними до їхніх тіл, а стіни шкільної кімнати подовжились і віддалилися від нього. А іншого разу, граючи в шахи в школі, він помітив, що його пальці стають ширшими та більшими настільки, що він не може взяти шахові фігури.

Такі химерні епізоди найбільше лякали Джоша вночі, коли, за його словами, межі його кімнати змінювалися, стіни ставали хиткими й тисли на нього, що призводило до нічних кошмарів. Соня розповідає, що іноді її син казав їй, що її голос звучить по-іншому, у нижчій тональності та повільнішому темпі.

Сім’ї знадобилося майже два роки, щоб з’ясувати, що відбувається. Виявилося, що Джош страждає на рідкісний розлад, відомий як синдром Аліси в Країні чудес (САКЧ), який іноді також називають синдромом Тодда.

Цей синдром впливає на те, як люди сприймають навколишній світ, і може спотворювати сприйняття власного тіла, простору, зору та часу.

Уявіть, що ви все життя бачите, як обличчя людей змінюються на обличчя драконів. Цей симптом — лише один із 40 типів зорових спотворень, характерних для синдрому Аліси в Країні чудес.

Деякі пацієнти також описують, як бачать різні частини тіла інших людей у нехарактерних місцях — наприклад, укорочену руку, що стирчить з обличчя людини.

Інші симптоми включають сповільнене або неприродне переміщення або відсутність руху людей чи об’єктів. Також може страждати слух – хворі можуть чути, як близькі говорять надзвичайно повільно або неприродно швидко.

Вони розповідають, що бачать, як предмети або частини їхнього тіла зменшуються або набрякають у них перед очима, створюючи відчуття, що вони самі змінюють розмір — як це було у випадку Джоша.

Саме цей останній симптом призвів до назви розладу на честь вигаданої героїні Льюїса Керролла, яка зменшувалася від випитого зілля, а потім росла після з’їденого торта. Сам Керролл, можливо, теж мав спотворене сприйняття, спричинене так званою аурою мігрені – тимчасовими розладами зору, які часто виникають у хворих на мігрень.

Інші припускають, що автор міг страждати від синдрому Аліси в Країні чудес, який був спровокований епілепсією, зловживанням психоактивними речовинами або навіть інфекцією.

Попри те, що лікарі офіційно описали синдром як окремий розлад у 1955 році, а деякі його симптоми реєстрували ще раніше, точні причини цього захворювання досі залишаються оповитими таємницею.

Поки дослідники намагаються його розгадати, вони сподіваються, що це може допомогти зрозуміти, як наш мозок інтерпретує світ навколо нас.

Завдяки тому, що сигнали від наших органів чуття поєднуються з нашим минулим життєвим досвідом, кожен із нас сприймає світ по-різному. Ми всі існуємо у власній унікальній реальності.

"Сприйняття — це не просто пасивний процес бачення, слуху, відчуття смаку чи запаху, — каже Мохеб Костанді, лондонський нейробіолог і письменник, який описує синдром Аліси в Країні чудес у своїй книзі "Тіло — я". — Це активний процес. Мозок реагує на вхідні сенсорні подразники на основі нашого минулого досвіду та упереджень. Те, як ми сприймаємо речі, впливає на те, як ми діємо, а те, як ми діємо, впливає на те, що ми сприймаємо".

Але іноді наше сприйняття може стати невпорядкованим — наприклад, коли люди страждають від галюцинацій, ілюзій або спотворень. Коли сприйняття самих себе та світу, в якому ми живемо, викривлене, ми ризикуємо втратити самосвідомість і страждати від деперсоналізації. Ми навіть можемо зрештою сприймати сам світ як нереальний — це називають дереалізацією.

У минулому синдром Аліси в Країні Чудес зазвичай вважали нешкідливим розладом, який не потребує медичного втручання. Симптоми цього захворювання не є поодинокими у загальній популяції, причому про легкі або тимчасові симптоми цього синдрому повідомляють до 30% підлітків. Відомо, що його також викликають деякі ліки від кашлю та заборонені галюциногенні речовини.

Однак іноді зміни в нашому сприйнятті світу викликані чимось іншим. Існує низка причин виникнення синдрому Аліси в Країні чудес як у дітей, так і у дорослих, зокрема інсульти, пухлини головного мозку, аневризми, вірусні інфекції, епілепсія, мігрень, захворювання очей і психічні розлади, такі як депресія та шизофренія.

Він також може бути пов’язаний з деякими інфекціями, такими як хвороба Лайма, грип H1N1 і вірус Коксакі B1. Одне дослідження навіть визначило його як прояв хвороби Крейтцфельда-Якоба (ХКЯ), нейродегенеративного розладу, що швидко розвивається та часто є летальним.

Ян Дірк Блом, професор клінічної психопатології Лейденського університету в Нідерландах, який є одним із небагатьох дослідників, що присвятили себе вивченню синдрому Аліси в Країні чудес, наголошує на необхідності серйозного ставлення лікарів до пацієнтів, які мають ці симптоми.

Блом каже, що за останні кілька десятиліть діагностика та розпізнавання синдрому Аліси в Країні чудес майже не покращилися.

"Це справжній виклик", — каже він. Це часто означає, що пацієнти можуть жити із не діагностованим захворюванням роками.

У Джилліан Гарріс із англійського міста Пулборо синдром Аліси в Країні чудес діагностували лише шість років тому у віці 48 років — попри те, що вона страждала на нього з юності.

"У дитинстві іноді мені здавалося, що все знаходиться далі від мене, ніж насправді, а коли я була підлітком, я відчувала, що у мене величезні руки", — каже вона. Приблизно з 16 років у неї діагностували епілепсію та розпочали її лікування.

Дослідження, присвячені цьому питанню, хоч їх і небагато, дають певні підказки про те, чому синдром Аліси в Країні чудес вражає одних пацієнтів, а інших — ні.

"У сприйнятливості деяких до синдрому Аліси в країні чудес може відігравати роль генетика, хоча це потребує емпіричного підтвердження", — каже Блом.

Найпоширенішою причиною синдрому Аліси в Країні чудес серед дітей енцефаліт, викликаний переважно вірусом Епштейна-Барр, тоді як серед дорослих він найчастіше асоціюється з мігренню.

Також певну інформацію про цей розлад дає сканування мозку. Воно показує, що синдром Аліси в Країні чудес може бути спричинений дисфункцією ділянки мозку, що називається скронево-тім’яно-потиличним з’єднанням, де зорова та просторова інформація поєднується з сигналами про дотик, положення тіла та біль. Зміни в цьому ключовому місці зустрічі сенсорної інформації, викликані ураженнями, неврологічними пошкодженнями або набряками, можуть змінити те, як мозок інтерпретує вхідні сигнали.

Щоб зрозуміти, що саме відбувається в мозку пацієнтів із синдромом Аліси в Країні чудес, потрібно ще провести багато роботи, каже Блом. Але він вважає, що вивчення цього розладу може допомогти зрозуміти, як саме мозок інтерпретує інформацію про навколишній світ.

"Я думаю, що САКЧ може навчити нас, наскільки заплутанішим, складнішим і водночас збалансованішим є весь процес сприйняття, який ми зазвичай сприймаємо як належне, — каже Блом. — Коли пошкоджені або навіть відсутні досить великі частини мозку, це може практично не впливати на наше сприйняття, тоді як в інших випадках дисфункція найменших з’єднань нервових клітин може спричинити серйозні та тривалі зміни".

Але провести дослідження мозку, щоб зрозуміти, що відбувається у пацієнтів із синдромом Аліси в Країні чудес, нелегко.

"Я думаю, що великою перешкодою є рідкість САКЧ і той факт, що симптоми швидкоплинні, — каже Костанді. — І тому важко просканувати мозок пацієнта, поки він відчуває ці симптоми".

Але хоча в деяких випадках сенсорні спотворення, пов’язані із синдромом Аліси в Країні чудес, можуть лише дещо дезорієнтувати людину, вони також можуть бути відверто жахливими та іноді навіть становити ризик для пацієнтів.

"Коли у мене часто траплялися симптоми, я не хотіла сама йти на вокзал, бо боялася, що це станеться на платформі, або сама сідати в автобус.Через це втрачається незалежність. Це впливає на все", — розповідає Джилліан, якій зараз 54 роки.

Дослідження показують, що у більшості випадків синдром Аліси в Країні чудес з часом минає, однак іноді симптоми можуть виникати знову — залежно від основної причини захворювання.

Джилліан приймає найвищу дозу двох протиепілептичних препаратів, і протягом двох років у неї не тільки не було нападів епілепсії, але й симптомів САКЧ. Джош, з іншого боку, досі має симптоми "Аліси", як він називає свій стан — але він знайшов спосіб давати їм раду.

"Коли у нього з’являються симптоми, йому допомагає подивитися у вікно або в дзеркало, оскільки він бачить риси свого обличчя, і це допомагає скоротити напад "Аліси", — каже Соня. Тепер Джош носить із собою кишенькове дзеркало — на випадок, якщо йому знадобиться "перевірити реальність".